A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Божківський навчально-виховний комплекс "загальноосвітня школа І-ІI ступенів - дошкільний навчальний заклад"
Кролевецької районної ради Сумської області

Презентація кабінету української мови та літератури

Дата: 17.01.2020 00:06
Кількість переглядів: 102

Презентація кабінету української мови та літератури

(кабінет народознавства)

 

Мета: залучити дітей до джерел і витоків народної мудрості, збагатити та доповнити наявні знання; розвивати пізнавальні та пошукові інтереси школярів, сприяти формуванню духовно багатої особистості; виховувати любов до рідного слова та почуття гордості за свій народ

 

Хід виховного заходу

 

( Хлопчик та дівчинка  в українських костюмах з короваєм на вишитому рушнику зустрічають біля дверей класу дорогих гостей)

 

Дівчинка: Добрий день, любі друзі,

Щиро вас вітаємо.

Хлібом-сіллю дорогих гостей

Радісно стрічаємо.

 

Хлопчик: Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом, любов'ю і миром,

Бажаємо щастя і світлої долі.

Ми раді вас бачити у нашій школі.

 

Дівчинка: Дорогі наші гості! У дарунок у цей урочистий день прийміть цей променистий, золотий, як небокрай, наш Божківський коровай.

( Підносять гостям коровай)

 

Хлопчик: Запрошуємо всіх до нашої хати-світлиці.

 

(Гості заходять до кабінету української мови та літератури, який обладнано у вигляді світлиці)

Учениця( у класі): Раді вас вітати у нашій хаті.

Раді частувати, чим самі багаті.

Заходьте, любі гості, всідайтесь

Та нашого хліба-солі не цурайтесь.

( Гості сідають)

  • Шановні гості. Сьогодні ми поведемо мову про те, що дороге серцю кожної людини: про рідний край, матусину колискову, про українські звичаї, про обереги нашої пам'яті.

Вам подобається наша світлиця?

-Наші вчителі та учні школи зібрали багато старовинних речей і вирішили створити кімнату-світлицю. Але це не просто світлиця, це ще й  класна кімната, кабінет української мови та літератури. Ми тут навчаємось нашої мови солов'їної, а обладнання кабінету допомагає  зазирнути у духовну скарбницю  народу, дізнатись про звичаї, традиції предків. Запрошуємо вас разом з нами поринути у глибину душі нашого народу.

 

Наш український кабінет –

Це диво в нашій школі.

І я відкрию вам секрет

Тут так всього доволі.

(Підходить до оберегу і вказівкою звертає увагу на нього)

Над входом сяє оберіг,

Як і у кожнім домі.

А далі в шафах - сотні книг

Всіх класиків відомих

-Зверніть увагу на наш оберіг. Всі компоненти, які входять до нього, оберігають людей проти всякого зла.

Ось, наприклад, часник охороняє проти чарів та вроків, проти злої сили.

Жито – символ  достатку

Мак – оберігає від лиходійства нечистої сили. Якщо маком обсипати обійстя, то жоден злий дух не зможе зайти в нього, поки не порахує всі зернята.

(«Пісня про Червоний Ранок»)

 

Учениця:( Біля стіни, на якій висять вишиті рушники, одяг, знаходиться посуд, предмети побуту)

А скільки, друзі, гарних в нас

Є звичаїв, обрядів.

Цікаво? То заходьте в клас,

Ми будемо вам раді.

 

  • Перед вами одяг, предмети побуту давньої української хати.

У цих сорочках з полотна,

Корсетках та спідницях

Прекрасна сива давнина

І творчості криниця.

Одяг складався із власних домашніх виробів. У чоловіків основну його частину складала сорочка і шаровари, свита із домашнього самотканого сукна.

Носили сорочки або поверх шаровар, або ховали їх у шаровари. Бриль із соломи влітку і бараняча шапка взимку – складали чоловічі головні убори. У бідних один кожух служив для всієї сім’ї. Те ж саме було із чобітьми. Взуття складалося із чобіт і постолів. Постоли більше носили влітку, але використовували їх і взимку.

Жінки в буденні дні носили плахти (пізніше спідниці) і запаски, свити (в холодну пору року). Короткі свитки (юпки), шерстяні спідниці і корсетки, довгі свитки, розшиті по бокам складок синіми або червоними шнурами і кожушанки з стоячим коміром і складками ззаду складали святковий одяг.

Жіноче взуття  складалося із чобіт і черевиків, а на роботу взували постоли. На чоботи дивилися як на розкіш, тому влітку і ранньої осені дуже часто до церкви йшли босоніж, чоботи несли в руках, а біля церкви вже взувалися.

В будень жінки пов’язували голову великою полотняною хусткою поверх очіпка (в селі говорили «чепця»); в свята одягали квітчасті шерстяні хустини.

Головним елементом в одязі дівчини була сорочка, вишивана візерунками по рукавах, коміру і низу кольоровими нитками. Волосся дівчата заплітали в коси, вплітаючи в них кольорові стрічки. Часто запинались хустиною, в свята (в теплу пору року) голову прикрашали вінками із живих або паперових квітів, павичевим  пір’ям, кольоровими стрічками. На шию одягали корали.

Одяг захищав свого власника не тільки від негоди, а й від недобрих духів, ворожби та навроків.

Особливу увагу хочемо звернути на сорочки.

Погляньте, які вони всі різні, але кожна по-своєму красива.

Споконвіку українські жінки та чоловіки свято шанували сорочку. Вважалося, що сорочка – це оберіг.

При виготовленні сорочки треба було дотримуватись цілого ряду засторог.

Чоловічу  починали шити у «мужеський день», у четвер, щоб не завелися воші і щоб у житті мав добру пару. Жіночу – в жіночий день (середу) з тієї самої причини.

При пошитті обов'язково слід зав'язати всі вузли, щоб не впустити через пропущене місце злі сили.

Якщо  ненароком одягнув сорочку навиворіт, то це ознака того, що тебе хтось поб'є. Треба відразу попросити, щоб хтось  легенько вдарив і одігнав навіт.

Вважалося також, що коли людину часто хтось врікає, то добре якийсь час носити сорочку навиворіт, а поверх неї одягнути другу, як звичайно.

( Пісня « Наша Україна»)

 

 

 

Учениця: ( тримає у руках віночок)

  • Український віночок. Своєрідним жіночим оберегом завжди був віночок.

До нього впліталося багато різних квітів. Це зокрема: ружа, безсмертник, волошка, ромашка, незабудки, барвінок та інші.

Особливе місце у вінку належить барвінку. Він – символ життя і безсмертя людської душі.

Ромашка  – символ дівочої чистоти і цноти.

А всього у повному українську вінку 12 квіток.

Вінок на Україні мали право носити тільки дівчата. Плетіння  – то ціла наука і дійство. Заборонялося вплітати до вінка квіти «нечистої сили»: листя папороті, дурману, гірчиці, осоту.

До дівочого вінка в'яжуть кольорові стрічки. Першою посередині в'яжуть світло-коричневу( символ землі-матінки). Зліва і справа від неї – дві жовті – символ сонця. За ними ідуть з різних боків зелена світла і зелена темна – символи живої природи, краси і юності. За ними, синя і голуба – символи неба і води, що дають силу і здоров я. Тоді з однієї сторони оранжева – символ хліба, а з другого – фіолетова – символ розуму, а потім малинова – символ щирості  та рожева – символ багатства, достатку. По краях вінка в'язали білі стрічки – символ чистоти.

Цікавим був обряд, коли молода після посагу знімає дівочий вінок і одягає хустку молодиці, то вона роздає присутнім дівчатам по стрічці зі свого вінка на щастя. Якщо якійсь з дівчат не дістанеться стрічка, це віщує нещастя.

Учениця (біля рушників):

На стінах світлі рушники,

Немов веселки сяють.

Вони від бід в усі віки

Наш дім оберігають.

В них гомін трав, пісні дібров,

В них сонечка краплина,

В них щастя, радість і любов,

І наша Україна.

-Український рушник… Ознакою охайності, працьовитості кожної господині є прибрана хата і вишиті рушники. З рушниками, як із хлібом приходили до породіллі, з ним виряджали в дорогу батька, сина, під час шлюбу молоді ставали на рушник, зустрічали рідних, гостей, проводжали людину в останню путь, ним прикривали хліб на столі. Під час зведення житла рушниками, які потім дарували майстрам, застеляли підвалини, піднімали сволоки. Рушниками скріплювали купівлю-продаж домашніх тварин. Портрети були в рушниках як святиня.

Вишиваючи хрестиком орнаменти, жінки вкладали в них свої заклинання від злих сил, просили здоров'я, удачі й щедрої долі для тих, кому рушники призначались.

Візерунки на рушниках – то давні, забуті символи: вазон чи квітка – світове дерево, людська фігурка, немов із дитячого малюнка – знак Берегині.

Часто на рушниках вишивали калину – оберіг, який зігріває оселю.

У нашій місцевості переважно вишивали гладдю, в основному рослинні орнаменти: вазони, квіти. Всі вони символізують дерево життя.

Раніше потому, скільки рушників і які вони , складалася думка про жінку та її дочок. У кожній родині, коли підростала дівчина, скриня мала повниться рушниками. Уявляєте, доньці тільки 10 років виповнилося, а  мати для неї посаг готує. Знаєте чому? А знаєте, скільки тих рушників потрібно було до заміжжя придбати?

Уявіть собі, 40 рушників!( але не всі з них вишиті)

Ось погляньте на цей рушник. ( показує рушник)  Він не вишитий, навіть не відбілений, з цупких ниток. Такі рушники робили для рук, обличчя, тіла, вони називались «утирачі».

Не відбілювали і «стирачі « - рушники для витирання столу, лавок, посуду. Зі стирачем ходили корову доїти, ним накривали діжу з тістом.

А гордістю кожної  родини були божники – рушники для образів.

Учениця( біля виставки предметів побуту: прядки, глечиків, макітер)

  • Перед вами різноманітні речі. Дивлячись на них, ми милуємося майстерністю людей, які створили їх на добро.

 

Тут лава, теж немов нова,

На ній стара макітра

Між візерунками хова

Свою усмішку хитру.

Горщечки, глечики в рядках,

Між череп′яних мисок

Товкач вистромлює з кутка

Порепаний свій писок.

А скільки страв смачних переварила піч у цих горщиках!

Оці глечики використовували для того, щоб спарити молоко.

Насипали з горщика каші, поливали молоком і бралися за дерев′яну ложку.

Багато й інших корисних і красивих речей є в нашій світлиці. Ось макітра. Які смачні вареники в ній!

Посуд господиня купувала на ярмарках перед святами. Треба було вміти вибирати горщики й макітерки, стукаючи горщик об горщик і прислухатися до дзвону. Твердий, чистий передзвін підказував, що горщик послужить багато років.

Учениця: (біля діжі) Важливим родинним оберегом була діжа.

Діжа. В ній поспіль два віки

Жінки місили тісто…

Позичати чи взяти на тимчасове користування можна було усе, а от пічну діжу ніколи не виносили з хати.

( Біля ночовок)У нашому етнографічному куточку є дерев′яні ночовки, у яких теж замішували хліб.

Перед тим, як пекти, чепурили світлицю. Замішене тісто в діжі накривали рушником.

Вчиняли тісто у четвер, а пекти треба було у п′ятницю. У день, коли пікся хліб, у сім′ї не повинно бути сварок.

 

( Показує рубель і качалку) А ось перед вами рубель і качалка. Ними і сьогодні користуються деякі жителі нашого села, щоб випрасувати якусь річ з товстого полотна.

Подивіться на цей інструмент, це прач, або праник. Полотно спочатку мочили у ставку чи на річці, б′ючи прачем, а потім розстеляли погожими днями на траві під сонечком.

Картини. В гамі кольорів

Буяють трави, квіти.

Як наш народ творити вмів!

Як землю вмів любити!

У пензлі й вишиті хрестом,

Прекрасні, самобутні,

Вони, немовби є мостом

З минулого в майбутнє.

 

(Біля мальованих картин) А на цих картинах зображені пейзажі нашої місцевості. Яку чудову гаму кольорів підібрав житель нашого села Прасолець Григорій Іванович,  щоб передати красу Божківської землі.

Учениця( біля хати):

                                  Ось тут ясніє на панно

Ця українська хата.

Здається, ми вже всі давно

Тут встигли побувати.

Тут квітнуть мальви під вікном,

І глечик на кілочку…

Вся хата білена вапном,

Немов святна сорочка.

-Неможливо уявити собі села без білої хати і садка на господі.

Хата, як і людина, уміє плакати й усміхатися, вона може бути горда і сумна, пихата й доброзичлива. Все залежить від того, яка родина в ній мешкає.

Біля хати ростуть мальви.

Існує багато обрядів, пов′язаних із будівництвом: на тому місці, де мали її звести, залишали 4 перепічки на ніч. Якщо одна з них зникала, - тут можна будувати хату, якщо все залишалося без змін, то це був знак, що господаря чекають злидні.

Помешкання ніколи не зводили на тому місці, де росте бузина – «чортове дерево».

(Біля криниці)

 Криниця. Вона споконвіку символізує достаток.

Криничну воду здавна вважають святою.

Раніше в селі чимало було криниць-журавлів. А чому саме так називається  ви знаєте?

Послухайте легенду.

Колись, у сиву давнину, мале хлоп′я загубилося у лісі. Воно захотіло пити. Хлопчик натрапив у лісі на глибоку криницю. Але зовсім знесилів і не зміг дістати з неї води. Де не візьмись, у небі з′явився журавель. Він опустився біля криниці, нагнувши свою довгу шию, дістав води з неї. Хлопчик напився і подякував журавлеві. У дитини прибуло сили, і вона знайшла стежку додому. Після цього випадку в пам′ять про доброго птаха люди почали лаштувати біля криниць пристрої, схожі на журавля, за допомогою яких дістають воду.

Чи знаєте ви, як визначають місце для копання криниці?

Рано-вранці колодязник ішов на околицю села, відчахував одну найзеленішу гілку з куща верболозу, і ця паличка допомагала визначити місце, це копати колодязь. Його потрібно копати саме там, де листочки вербової гілки прихилилися додолу, коли нею водили поблизу землі. Там, де листочки тягнулися до землі, обов′язково є вода, можна копати криницю.

Є ще один спосіб. Яйце кладуть на землю і накривають на ніч відром. Якщо вранці на шкарлупці з′явилася роса, значить, під землею є вода.

 ( Пісня «Криничка»)

Учениця( біля лелек):Лелеки. Це птахи, які приносять щастя.

У народі існує повір′я, що село, в якому на високих деревах чи на дахах будівель оселяється сім′я лелек, обминає лихо, а у мешканців все складається вдало.

З лелеками пов′язано багато легенд та повір′їв. Якщо хтось поруйнує пташине гніздо, неодмінно накличе лиха, згорить хата.

За давнім повір′ям, якщо комусь пощастило першим побачити весняного лелеку і тричі присісти, прикривши ноги, той протягом року не хворітиме.

Дуже шанують лелек у народі. За старим повір′ям, саме лелеки приносять до хати діток. Тому здавна й берегли їх у кожній сім′ї, як своїх рідних.

Лелека – символ щастя.

Тож бережіть їх, як зіницю ока,

Як рідну матір бережіть,

Якщо в біду потрапила лелека –

                                           Усе робіть, а їй допоможіть.

Учениця: (Біля шаф)

А ось в цій шафі сотні книг

Всіх класиків відомих.

Приходь, шукай, бери, читай,

Хоч Куліша, хоч Вишню,

Знання, мій, друже, пам′ятай:

Тобі не будуть лишні.

Звернувшись до цієї шафи, ми можемо познайомитися з творчістю українських письменників. Ці книги допоможуть нам пізнати світ, озброять міцними знаннями.

Крім того у цій шафі містяться матеріали пошукової роботи учнів з народознавства, з історії рідного краю. Школярі збирають, записують народні пісні, колядки, щедрівки, колискові, традиції, звичаї та обряди нашого рідного села.

У іншій шафі тек ряди.

В ній зібрані крупинки

Про творчий шлях Сковороди,

Шевченка, Українки…

Дитячих творів зібрання,

Робота пошукова…

До них звертаємось щодня

Й поновлюємо знову.

У цій шафі зібрано матеріали про українських письменників, які зробили вагомий внесок у розвиток української літератури, нормативні документи, перші літературні проби наших майбутніх поетів.

Сумщина, як і вся наша земля, щедра на літературні таланти. Ми зібрали матеріали про гордість нашої рідної землі –письменників Кролевеччини. Тут можна дізнатися більше про Остапа Вишню, Олександра Олеся, Панаса Кочуру, Віру Смереку, Віктора Дзюбу, Надію Данченко та інших

Література краю. В ній

І радість, і зажура.

Тут – і романтик Хвильовий,

І реаліст Кочура.

Олесь, Шевченко, Сухомлин,

І Грищенко, й Смерека…

В цих іменах і часу плин,

І щось близьке й далеке.

 

( Пісня «Україночка»)

Яка чудова пісенька, яку ви щойно почули. Цю пісню написала наша вчителька Данченко Н.О. Всі пісні, які сьогодні звучали, належать до її творчості. Ми пишаємось тим, що у нашій школі працює прекрасна поетеса, композитор, прекрасна вчителька Данченко Н.О.  Її твори ми читаємо залюбки, її пісні вивчаємо та співаємо з великим захопленням.

Наша вчителька музики видала друком багато збірок («Сонечко в долонях», «Дитинства вітри», «Кольорові дощики», «Дитинства вітри», «Даринчин квітничок», «Маму вітає весна та ін.). Надія Олександрівна – це людина-легенда. Її твори відомі не лише на Кролевеччині, Сумщині, Україні, її пісні звучать і у сусідніх державах.

Учитель хімії Боровик І.В.  видав  книги: історичні книги  «Алтинівка крізь віки», «Алтинівка: плин часу» та чудові книги поезії

Мабуть, під впливом наших талановитих вчителів почали віршували і учні.

                  О наша мово золота,

Всього життя осново,

У кожнім серці проростай

І квітни барвінково.

Хай мудре слово Кобзаря


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень